Изучена урбанизированная популяция сорокопута-прокурора в парковой и ландшафтной зонах у подножий Малоти (Драконовые горы). Уделено внимание ранее неизученным аспектам размножения, таким как ежегодная и межсезонная изменчивость репродуктивного поведения, а также поведение в процессе размножения в зависимости от плотности популяции и устойчивость поселений в связи с типом местообитания. Проанализированы выбор мест для гнездования и рацион питания.

В общей сложности 270 птиц 12 видов обследованы на наличие пухоедов и клещей. Птицы были собраны на южноафриканских пастбищах. Экстенсивность зараженности пухоедами и клещами колеблется от 10 до 80 % и от 3 до 33 %, соответственно. Среднее количество пухоедов на вид-прокормитель колеблется от 1 до 15, а среднее число клещей на вид-прокормитель - от 1 до 5. Только единичные особи (0,4 %) были сильно паразитированы пухоедами и клещами соответственно. Пухоеды заражали птиц чаще всего во время сухого сезона, в то время как клещи заражали птиц в основном во время сезона дождей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.35*852.119(6)

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.35*852

Рубрики:

Aves Птахи. Орнітологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.35*80

Рубрики:

Aves Птахи. Орнітологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зміни у пташиних спільнотах від місяця до місяця досить значні у лісових середовищах проживання. Вивчено такі зміни за допомогою методу лінії трансект (8 трансект загальною довжиною 77,7 км) у рівнинному хвойному лісі на південному заході Польщі (домінуючому типі лісу на Центрально-Європейській рівнині), протягом трьох послідовних весняних місяців: квітня, травня і червня. Індекс різноманітності Шеннона коливався від 1,31 і 2,25 в конкретному місяці, в той час як індекс різноманітності Сімпсона та індекс вирівняності Пієлу були майже скрізь однакові: H' = 0,92 - 0,93 і J' = 0,74 - 0,78 відповідно. В цілому, відмінності в середніх щільностях розмноження видів протягом трьох місяців на всіх трансектах загалом є статистично незначущими, як і відмінності на окремих трансектах. Зміни щільності від місяця до місяця в усіх трансектах загалом були статистично значущими для 26 з 54 видів (48,1 %). Зміни щільності популяцій від місяця до місяця, відзначені на трансектах, лише частково відповідають картині прильотів. Двох обліків замість трьох було б досить для точної оцінки щільності популяції птахів в низинних соснових лісах Центральної Європи: один підрахунок слід проводити в квітні, щоб зареєструвати в основному резидентні види, а другий в травні - головним чином для обліку мігрантних видів.

Вивчення сезонних коливань в структурі популяції семи видів копитних, африканського буйвола (Syncerus caffer), антилопи канни (Tragelaphus oryx), жирафа (Giraffa Camelopardalis), гемсбока (Oryx gazella), чорної антилопи (Hippotragus niger), чалої антилопи (Hippotragus equinus) і великого куду (Tragelaphus strepsiceros) проводилися з використанням методу польового перепису у вологому (лютий - квітень) і сухому (липень - вересень) сезоні і перепису (вересень) на семи водопоях у національному парку Вотерберг, Намібія. Самці бородавочника, гемсбока і чорного носорога в середньому становили близько 40 % популяції, в той час як самці чорної антилопи, чалої антилопи, антилопи канни і буйволу складали 30 % популяції. Самці куду і білого носорога становили 20 % статевої структури популяції, тоді як самці жирафа - понад 50 % популяції. У віковій структурі переважали дорослі: в середньому 60 % загальної чисельності складали бородавочники, чорні антилопи, канни і білі носороги 7,0 % - куду, чалі антилопи, буйволи, жирафи і чорні носороги. Популяція гемсбока мала найбільшу кількість дорослих особин, і тільки 10 % популяції становив молодняк. Великі стада спостерігалися протягом вологого сезону, а менші - в сухий сезон. Найбільше різноманіття тварин було відзначено в трьох типах рослинності (Terminalia sericea-Melhania acuminata, Terminalia sericea-Thesium megalocarpum, Terminalia sericea-Blephari, які ростуть в скельних місцях Peltophorum africanum протягом обох сезонів.

Для вивчення структури спільноти птахів за наявності зливових дощів в міському передмісті на пасовищах Хайвелд у південній частині Африки використано метод картографування. Дослідження проведено в два сезони розмноження: 1998 р., з сухою весною; і 2001, з середнім рівнем весняних опадів. Загальна кількість опадів в 1998 р. склала 1254 мм, тоді як в 2001 р. вона становила 1445 мм, що в обидва роки значно перевищувало середньорічне значення (866 мм). Спільнота птахів залишалося дуже схожою в обидва роки, як за кількістю видів (44 - в 1998 р. і 53 - в 2001 p.), так і за їх домінуванням. Індекс різноманітності Сімпсона був високим і також дуже схожим у 1998 і 2001 pp. (D = 0,91; 0,93, відповідно). В усі роки домінуючими видами були сенегальська горлиця, сіроголовий горобець, плямиста горлиця, південноафриканська горлиця і сорокопуд-прокурор. Вогненний оксамитовий ткач 2001 р. також входив до групи домінантів. Суттєві відмінності було відзначено в загальній щільності пташиного населення, але всупереч очікуванням щільність була вищою 1998 р. з меншою кількістю опадів, ніж 2001 р. з великою кількістю опадів. Співвідношення гільдій птахів, що гніздяться і живляться, були однаковими в обидва роки, за винятком зерноїдних, які були пропорційно більше поширені 1998, ніж 2001 р. Ця різниця була пов'язана, головним чином, з сенегальською горлицею і сіроголовим горобцем. Зроблено припущення, що приміська спільнота птахів стійкіша і різноманіша, ніж сусідні спільноти в природному середовищі.